Поради для батьків: як надавати допомогу дітям молодшого шкільного віку після травмуючих подій

Поведінка дитини: невпевненість у тому, що сталося

Реакція батьків

• Давайте своїй дитині чітке пояснення того, що сталося, — завжди, коли вона питає про це. Уникайте деталей, які могли б налякати дитину. Якщо ваша дитина боїться, що їй досі загрожує небезпека, поясніть їй, що тепер їй нема чого боятися.
• Нагадайте своїй дитині про те, що є люди, які піклуються про захист родин, і що в разі потреби ваша родина може отримати додаткову допомогу.
• Інформуйте свою дитину про те, що станеться далі.

Що можуть зробити або сказати батьки

• «Я знаю, що інші діти кажуть, що знову буде лихо, але зараз ми у безпечному місці».
• Відповідайте й надалі на всі питання вашої дитини (без роздратування) та пояснюйте їй, що ви у безпеці.
• За можливості пояснюйте своїй дитині, що станеться далі.

Поведінка дитини: почуття відповідальності

Школярі можуть непокоїться про те, що вони винні у тому, що сталося, або могли б змінити ситуацію. Вони можуть неохоче ділитися цими сумнівами з іншими.

Реакція батьків

• Дайте своїй дитині можливість поділитися своїми сумнівами.
• Запевніть свою дитину, що вона не винна, та поясніть їй, чому це не було її помилкою.

Що можуть зробити або сказати батьки

• Відведіть свою дитину в сторону. Поясніть: «Після такого нещастя багато дітей — і навіть батьків — думають: „Що я міг зробити інакше?“ — або: „Я міг би щось зробити“. Але це не означає, що вони дійсно винні».
• «Ніхто не міг врятувати дідуся. Це не була твоя вина».

Поведінка дитини: страхи перед тим, що подія повториться, і що спогади будуть дуже важкими

Реакція батьків

• Допоможіть своїй дитині розпізнавати ситуації, які викликають спогади про травмуючу подію (наприклад, люди, місця, звуки, запахи, почуття, час доби). Поясніть різницю між самім нещастям і спогадами, які виникають згодом.
• Запевняйте свою дитину стільки, скільки треба, що вона у безпеці.
• Захистить свою дитину від переглядів інформації про подію у засобах масової інформації, оскільки це може викликати страх перед тим, що подія повториться.

Що можуть зробити або сказати батьки

• Якщо ваша дитина помітить, що їй нагадують про нещастя, скажіть їй: «Спробуй сказати собі: „Я сумую, оскільки згадую про наш зруйнований будинок, коли читаю повідомлення про нашу Батьківщину, але це не означає, що може бути зруйнований цей будинок. Зараз ми знаходимося в іншій країні та у безпеці“».
• «Я вважаю, що нам треба відпочити від Інтернету».
• Дивиться новини разом зі своєю дитиною та дайте дитині пояснити для себе, що вона побачила у новинах. З’ясовуйте всі непорозуміння.

Поведінка дитини: розповідь про подію або програвання події знову й знову

Реакція батьків

• Дозвольте своїй дитині розповідати про подію та програвати її. Дайте її знати, ще така поведінка є нормальною.
• Заохочуйте позитивні рішення проблеми у грі та на малюнках.

Що можуть зробити або сказати батьки

• «Ти малюєш багато малюнків про те, що сталося. А чи знаєш ти, що багато дітей так роблять?»
• «Коли ти малюєш, як люди знову укладають мир, це може допомогти тобі».

Поведінка дитини: страх бути пригніченим своїми почуттями

Реакція батьків

• Надайте вашій дитині безпечне місце, де вона може виражати свої страхи, свою лють, свій сум тощо. Дозвольте своїй дитині плакати або бути сумною; не очікуйте від неї, що вона буде мужньою та сильною.

Що можуть зробити або сказати батьки

• «Коли відбуваються жахливі речі, це викликає сильне почуття, наприклад, може статися, що людина злиться на все або становиться дуже сумною. Хочеш посидіти тут з ковдрою, поки тобі знову не стане легше?»

Поведінка дитини: порушення сну

Кошмари; страх спати на самоті, бажання спати з батьками.

Реакція батьків

• Дозвольте своїй дитині розповідати про її кошмарний сон. Поясніть їй, що кошмари — це нормально, і що вони пройдуть. Не розпитуйте свою дитину про зміст снів занадто докладно.
• Тимчасові зміни режиму сну — це нормально. Складіть разом з дитиною план — як і коли буде відбуватися повернення до звичайного режиму сну.

Що можуть зробити або сказати батьки

• «Це був кошмарний сон. Давай подумаємо про якісь приємні речі, які можуть тобі наснитися, і я погладжу тебе по спинці, поки ти знову не заснеш».
• «Найближчими ночами ти можеш спати в нашому ліжку. Потім ми будемо проводити більше часу в ліжку з тобою, ніж раніше, поки ти не заснеш. Якщо ти й далі будеш боятися, ми можемо поговорити про це».

Поведінка дитини: турбота про вашу безпеку та безпеку інших

Реакція батьків

• Допоможіть своїй дитині розповісти про свої непокоєння та надайте їй реалістичну інформацію.

Що можуть зробити або сказати батьки

• Зробіть «скриньку для непокоєнь», куди ваша дитина зможе вкладати свої записи з непокоєннями. Призначте час для розгляду непокоєнь, рішення проблем і пошуку відповідей на непокоєння.

Поведінка дитини: змінена поведінка

Незвичайно агресивна або неспокійна поведінка

Реакція батьків

• Заохочуйте свою дитину до активних розваг і фізичних вправ для виходу її емоцій та розчарувань.

Що можуть зробити або сказати батьки

• «Я знаю, що ти не хотів хлопнути дверми. Це має бути важко — почувати себе таким злим».
• «Хочеш, підемо погуляти? Іноді рух допомагає краще впоратися із сильними почуттями».

Поведінка дитини: скарги на фізичний стан

Головний біль, біль у животі та м’язах без медичної причини.

Реакція батьків

• З’ясуйте, чи немає якоїсь медичної причини. Якщо ні, заспокойте свою дитину та запевніть її, що це може бути нормальною реакцією на жахливі події.
• Поводьтеся зі своєю дитиною спокійно. Якщо приділяти забагато уваги цим скаргам, не пов’язаним з медициною, симптоми можуть посилитися.

Що можуть зробити або сказати батьки

• Потурбуйтеся, щоб ваша дитина достатньо спала, харчувалася здоровою їжею, пила багато води та достатньо рухалася.
• «Хочеш, посидимо там? Скажи, коли ти почуєш себе краще, — тоді ми можемо пограти в карти».

Поведінка дитини: уважне спостереження, як батьки реагують на травмуючу подію

Діти не хочуть додатково обтяжувати своїх батьків своїми власними турботами.

Реакція батьків

• Дайте своїй дитині нагоду поговорити про її та ваші почуття.
• Залишайтеся за можливості максимально спокійними, щоб не підсилювати турботи вашої дитини.

Що можуть зробити або сказати батьки

• «Так, в мене зламана щиколотка, але після того, як санітари перев’язали її, мені вже краще. Ти злякався, коли побачив, що я поранена, чи не так?»

Поведінка дитини: непокоєння про інших постраждалих і про інші родини

Реакція батьків

• Підтримуйте бажання вашої дитини допомагати іншім. Але вона не повинна відчувати відповідальність за речі, як доросла людина.

Що можуть зробити або сказати батьки

• Допоможіть своїй дитині знайти проекти, які будуть важливі та співмірні її силам (наприклад, доглядати за малими дітьми).