Посібник для батьків біженці
vorschule.jpg

Поради для батьків: як надавати допомогу дітям дошкільного віку після травмуючих подій

Поведінка дитини: безпорадність і пасивність

Малі діти знають, що не можуть захистить себе самі. Коли стається лихо, вони почувають себе ще більш безпорадними. Вони хочуть бути впевненими, що батьки можуть їх захистити. Діти можуть виражати це незвичайно тихою або нервовою поведінкою.

Реакція батьків

  • Забезпечуйте своїй дитині втіху, відпочинок, їжу та напої, а також умови для гри та малювання.
  • Пропонуйте можливості — наприклад, спонтанні малюнки або ігри, за допомогою яких можна змінити травматичну подію так, щоб ваша дитина почувала собі впевненіше й краще.
  • Запевніть свою дитину, що ви та інші дорослі захистять її.

Що можуть зробити або сказати батьки

  • Частіше обіймайте свою дитину, частіше тримайте її за руку та частіше дозволяйте їй сидіти у вас на колінах.
  • Потурбуйтеся про спеціальне захищене місце, де ваша дитина зможе грати під наглядом.
  • У грі чотирирічної дитини стіни будинку із кубиків знову й знову руйнуються вогнем. Коли її питають: «Ти можеш будувати стіни будинку так, щоб вони витримали вогонь?», — дівчинка швидко будує стіну подвійної товщини та каже: «Вогонь нас не дістане». Батьки на це могли б відповісти: «Ця стіна дійсно міцна», — і пояснюють: «Ми робимо багато, щоб бути у безпеці.

Поведінка дитини: загальна тривожність

У маленьких дітей може розвинутися більший страх перед тим, як залишитися на самоті, як знаходитися у ванній кімнаті, йти до ліжка або розлучитися зі своїми батьками в інший спосіб. Діти хочуть вірити, що їхні батьки можуть захистити їх у будь-яких ситуаціях і що інші дорослі, наприклад виховательки або поліцейські, тут для того, щоб допомогти їм.

Реакція батьків

  • Будьте зі своєю дитиною за можливості максимально спокійними. Намагайтеся не показувати своїй дитині власних страхів.
  • Допоможіть своїй дитині знову повірити, що ви не покинете її та зможете її захистити.
  • Нагадайте своїй дитині про те, що є люди, які піклуються про захист родин, і що в разі потреби ваша родина може отримати додаткову допомогу.
  • Коли ви йдете, заспокойте свою дитину, що повернетесь. Назвіть зрозумілою мовою реальний час, коли ви повернетесь, і будьте пунктуальні.
  • Дайте дитині можливість поділитися своїми страхами.

Що можуть зробити або сказати батьки

  • Слідкуйте, щоб ваша дитина випадково не почула про ваші страхи та хвилювання, коли ви розмовляєте по телефону або з іншими людьми.
  • Кажіть щось на кшталт: «Ми тут у безпеці, і люди прикладають багато зусиль, щоб бути певними, що в нас все добре».
  • Кажіть: «Йди до мене та візьми мене за руку, якщо тобі страшно. Тоді я знатиму, коли ти мені хочеш щось сказати».

Поведінка дитини: невпевненість у тому, чи минула небезпека

Маленькі діти можуть щось почути від дорослих або від інших дітей, побачити по телевізору або уявити собі щось, що змусить їх повірити в те, що все відбувається ще раз. Крім того, іноді вони припускають, що небезпека поблизу від них, навіть якщо подія відбувається далеко.

Реакція батьків

  • Давайте прості пояснення знов і знов, навіть кожного дня, якщо потрібно. Виберіть слова, які ваша дитина зрозуміє.
  • Виясніть, які інші слова та пояснення чула ваша дитина; усуньте неясності та непорозуміння.
  • Якщо ви знаходитесь у безпеці, важливо пояснити вашої дитині, що поблизу від вас немає небезпеки.

Що можуть зробити або сказати батьки

  • Ще раз поясніть своїй дитині, що ви покинули небезпечну зону.
  • Покажіть їй на географічній мапі або намалюйте, як далеко ви знаходитеся від зони лиха, і покажіть, що ви у безпеці: «Бачиш? Лихо було там, але зараз ми тут, далеко від нього та у безпечному місці».

Поведінка дитини: повернення до попередньої поведінки

Смоктання пальця, нічне нетримання сечі, дитячий лепет, бажання сидіти на ваших колінах.

Реакція батьків

  • Поводьтеся настільки нейтрально або конструктивно, наскільки це можливо. Ця поведінка вашої дитини може зберігатися ще деякий час після лиха.

Що можуть зробити або сказати батьки

  • Міняйте одяг і постільну білизну без коментарів, якщо ваша дитина намочила ліжко. Не дозволяйте, щоб хто-небудь критикував або соромив вашу дитину через це.

Поведінка дитини: страх від того, що небезпека повертається

У ситуаціях, коли дитина згадує про лихо — через речі, які вона бачить, чує або відчуває.

Реакція батьків

  • Поясніть різницю між подією та спогадами про неї.
  • За можливості максимально захищайте дитину від речей, які нагадують про лихо.

Що можуть зробити або сказати батьки

  • «Хоча в каміні горить вогонь, це не означає, що наш дім знову згорить. Ми контролюємо цей вогонь. Він набагато слабший, ніж тоді, та не може завдати жодної шкоди».
  • Бережіть свою дитину від того, щоб вона почула по телевізору, по радіо або в інтернеті про катастрофу, або побачила зображення, які можуть спровокувати страхи про нове лихо.

Поведінка дитини: мовчання

Дитина мовчить або їй складно сказати, що її засмучує.

Реакція батьків

  • Опишіть почуття, які можуть мати діти в цій ситуації, наприклад, лють, смуток або тривогу за безпеку батьків, друзів і братів / сестер.
  • Не примушуйте свою дитину до розмови, але дайте їй знати, що вона будь-коли може поговорити з вами.

Що можуть зробити або сказати батьки

  • Намалюйте на папері прості «смайлики» для різних почуттів. Розкажи коротку історію про кожне обличчя, наприклад: «Пам’ятаєш, як ти побачив перше полум’я та зробив таке занепокоєне лице?»
  • Кажіть щось на зразок: «Діти можуть бути дуже сумними, якщо їхній дім руйнується».
  • Дайте своїй дитині матеріали для гри та саморобок, щоб вона могла самовиражатися. Використовуйте емоційні слова, щоб вияснити, що відчуває ваша дитина: «Це дійсно жахлива картина. Ти злякався, коли побачив вогонь?

Поведінка дитини: порушення сну

Страх перед тим, щоб бути одній вночі або спати на самоті, прокидатися від страху або бачити кошмари.

Реакція батьків

  • Запевніть свою дитину, що вона у безпеці. Спробуйте під час відходу до сну створити момент, коли ви знаходитися у повному спокої разом із своєю дитиною.
  • Якщо можливо, дозвольте своїй дитині спати з вами у ліжку з приглушеним світлом або протягом обмеженого часу.
  • Деякім дітям потрібно пояснити, що між сном і реальністю є різниця.

Що можуть зробити або сказати батьки

  • Слідкуйте, щоб перед відходом до сну ваша дитина робила лише заспокійливі речі. Розповідайте улюблену історію із заспокійливим змістом.
  • Скажіть перед сном: «Сьогодні вночі ти можеш спати з нами, але завтра ти будеш спати у своєму власному ліжку».
  • Поясніть: «Спогади про жахливі речі ще довго можуть викликати кошмари, навіть якщо зараз ці речі вже не відбуваються».

Поведінка дитини: нерозуміння смерті

Дошкільники не розуміють, що смерть не можна відмінити. Вони мають «магічне мислення», тобто можуть вірити, що їхні думки спричинили смерть. Навіть втрата домашньої тварини може бути важкою для дитини.

Реакція батьків

  • Дайте логічні пояснення про реальність смерті, відповідно до віку дитини, — це попередить хибні надії.
  • Не применшуйте емоції вашої дитини, навіть якщо мова йде лише про втрату домашньої тварини або особливої іграшки.
  • Звертайте увагу на вказівки, що хоче знати ваша дитина. Відповідайте у зрозумілій простій формі та запитайте свою дитину, чи хоче вона знати більше.

Що можуть зробити або сказати батьки

  • Дайте своїй дитині можливість взяти участь у громадських або релігійних траурних ритуалах
  • Допоможіть своїй дитині знайти свій власний шлях прощання, наприклад, написати красиве нагадування, запалити свічку або прочитати молитву за померлого.
  • «Ні, дідусь не повернеться, але ми можемо думати про нього, говорити про нього та згадувати його».
  • «Ніхто не міг врятувати дідуся. Це не була твоя помилка. Я знаю, ти дуже сумуєш за ним».

Контакти

Ви можете надіслати нам повідомлення, використовуючи наступні контакти:

Bundespsychotherapeutenkammer (BPtK)

Klosterstraße 64, 10179 Berlin

E-Mail: info@bptk.de

Tel.: 030 278785-0

Fax: 030 278785-44